Адміністративні бар'єри для експорту послуг скасовано

Corporate Alert

За

3 листопада 2016 року Верховною Радою України був прийнятий законопроект № 4496 «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів (щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг)» («Законопроект»). 30 листопада 2016 року Законопроект був підписаний Президентом України.

Серед інших, до основних цілей Законопроекту слід віднести спрощення процедури укладення зовнішньоекономічних угод, спрощення ведення бухгалтерського обліку, а також лібералізацію валютного контролю в частині операцій з експорту послуг.

Зміни, що вносяться

Нижче наведено основні зміни, що вносяться Законопроектом, в розрізі змінених нормативних актів.

Зміни до Закону України № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Зовнішньоекономічний контракт (договір) тепер можна укладати в електронній формі (тобто у формі електронного документа). Електронний документ, при цьому, повинен містити всі обов'язкові реквізити, одним з яких є підпис. Для ідентифікації сторони електронного документу може використовуватися електронний підпис, який може бути двох видів: (і) електронний цифровий підпис та (іі) інші види електронного підпису, які використовуються на договірних засадах.

Для укладення угоди на експорт послуг тепер достатнє прийняття публічної оферти, обміну електронними повідомленнями, або ж просто виставлення інвойсу (в тому числі і в електронній формі). Тобто, в таких випадках контракт (договір), як окремий документ, може не укладатися. Ці положення не стосуються транспортних і страхових послуг.

Зміни до Закону України № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

Вимога про зарахування валютної виручки протягом 180 днів (120 днів - відповідно до постанови НБУ № 386 від 14.09.2016) з моменту підписання акту виконаних послуг тепер не поширюється на операції з експорту послуг (крім транспортних і страхових) та прав інтелектуальної власності. Крім того, ідентифікація валютної виручки від експорту послуг і прав інтелектуальної власності тепер може здійснюватись на підставі рахунку (інвойсу). В результаті, акти чи інші документи, що підтверджують надання послуг або експорт прав інтелектуальної власності, в таких випадках можуть бути не обов'язковими.

Вимога про обов'язковий переклад складених іноземною мовою документів тепер не поширюється на англійську мову. Банки повинні будуть здійснювати переклад таких документів на українську мову самостійно. Крім того, вимога про переклад не поширюється також і на документи, складені одночасно на двох мовах, за умови, що однією з мов є українська.

Зміни до Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

Скасовано положення про те, що первинний документ повинен підтверджувати здійснення господарської операції. Тепер він просто містить інформацію про господарську операцію. Також скасовано положення про те, що первинний документ має бути складений або в момент здійснення господарської операції, або безпосередньо після її завершення. З огляду на ці зміни інвойси потенційно можуть вважатися первинними документами (оскільки вони не підтверджують здійснення господарської операції і можуть складатися до її здійснення).

Тепер первинні документи можуть складатися також і в електронній формі. Місце складання виключено з переліку обов'язкових реквізитів первинного документу. Електронний цифровий підпис, що є різновидом електронного підпису, тепер не є єдино обов'язковим для підписання електронних документів, а отже, електронні первинні документи потенційно можна підписувати й іншими видами електронного підпису (наприклад, які сторони погодилися використовувати на договірних засадах). При цьому, будь-які первинні електронні документи, що відповідають вимогам українського законодавства про електронні документи та електронний документообіг, можуть бути використані в бухгалтерському обліку.

Зміни до Закону України № 2709-IV «Про міжнародне приватне право»

Введено положення, щодо вимоги про форму угоди може застосовуватися не тільки право місця проживання, але й право місця реєстрації сторони, яка зробила пропозицію про угоду. Оскільки формулювання про застосування до форми угоди права «місця проживання» сторони відноситься скоріше до фізичних осіб, то це уточнення спрямоване на усунення можливих неточностей у зовнішньоекономічних операціях між юридичними особами.

Вимогу про письмову форму зовнішньоекономічного договору було замінено на вимогу про форму, передбачену законодавством України. Це означає, що зовнішньоекономічні договори тепер можна укладати в електронній формі, оскільки тепер це передбачено Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (деталі вказані вище).

Набрання чинності

Законопроект набуде чинності з наступного дня після його опублікування і вводиться в дію протягом місяця після його вступу в силу. Відповідно, в місячний термін Кабінет Міністрів і НБУ повинні внести низку змін до підзаконних актів для приведення їх у відповідність до прийнятого Законопроекту.

На кого вплинуть зміни

В цілому, прийняття Законопроекту має поліпшити бізнес-клімат в Україні.

Зміни, що вносяться Законопроектом в частині спрощення вимог до первинних документів, а також можливості їх оформлення в електронній формі, безумовно, вплинуть на всіх резидентів України, які ведуть свою діяльність, як в Україні, так і здійснюють експорт послуг.

Зміни щодо спрощення валютного контролю в частині експорту послуг і прав інтелектуальної власності вплинуть на всіх резидентів України, які надають послуги нерезидентам на підставі зовнішньоекономічних договорів, включаючи послуги в сфері IT, телекомунікаційні, консалтингові, юридичні послуги та інші. Очікується, що ці зміни спростять валютний контроль в частині зазначених операцій в першу чергу для фрілансерів (самозайнятих фізичних осіб), для яких формальності валютного контролю часто були перешкодою для отримання валютної виручки на українські банківські рахунки. У той же час, для великих українських компаній ці спрощення, швидше за все, будуть менш актуальними з огляду на налагоджений документообіг в частині дотримання валютного контролю, а також з огляду на бажання мати документальне підтвердження надання послуг і передачі прав інтелектуальної власності, створених в результаті їх надання.